Початок одного ... ммм ... твору
Пропоную Вам початок одного (роману, повісті....), скажімо простіше, твору...
Скажіть, прочитавши частину 1, чи продовжували б читати твір далі, якщо б він у вас був повністю?
А зараз просто хочу почути ваші думки та емоції… Найперше, чи продовжували б читати???
Отож...
Історія давня… Частинка мозаїки № 1
«Най тебе біс візьме, Домно! АААА-аааааа-а-а-а-а-а…!» Цей крик лунав не тільки в хаті, на другому кінці вулиці його точно теж було чутно. У печі горів вогонь, червоними клаптями перекидаючись зі стіни на стіну. Калюжа крові на підлозі яскраво промовляла про те, що тут нещодавно відбулося вбивство.
Хоча… У народі так ніхто не вважав. Звичним ділом було, замотавши у хустку десяток-другий яєць та шматок сала, піти до хати Домахи Вовчучки та позбавитися восьмого-дев’ятого-десятого і т.д. непотрібу. Це знала кожна сільська баба і тому стежка до хати місцевої анти-повитухи ніколи не заростала споришем.
На столі, котрий був застелений домотканою різнокольоровою скатертиною, лежала гостра спиця, від якої ледь помітно йшов жар. Це був Домашин улюблений спосіб розправи. Стара спиця нагрівалася (такий собі антибактеріальний спосіб), обтиралася зі всіх боків спиртом,… і зі всієї сили пробивала маленьку домівку ще ненародженої дитини… Далі вже було діло техніки...
У інших випадках Домна давала вагітній випити свій спеціальний гіркий чай з настоянками різних трав, котрий викликав або ж (залежно від потреби) кровотечу, або ж стимулював пологи.
Сказати, що це було страхітливо – не сказати нічого. Проте жодного разу не здригнулася рука у майстрині. Для неї ця справа була звичною. З давніх-давен у їхньому роду жінки робили аборти – і нічого страшного. Правда, коли покійні мамуня показували-розказували, як це все відбувається, то вибігла надвір і довго-довго плакала. А потім десь висохли ті сльози, не залишилося від них зовсім нічого, як ніби стара річка, котра не має нового життя...
… Ситуація була легкою. Разом з кровотечею з жінки вийшов тримісячний комочок. Вийшов, та й забули всі про нього. А Гапці Домна порадила трохи полежати, потім випили по сотці за упокій та й розійшлися, відповідно кожна залишилася задоволена сама собою.
Так тривало не один рік.
… Сотні вбитих душ будуть тяжіти над хрестом, а чорний ворон оберігатиме могилу, як втілення нового пришестя Диявола...
